Україна на сьогоднішній день – лідер серед європейських країн за кількістю розлучень. Як стверджує статистика, тільки за перше півріччя 2024 року припинили існувати більше п’ятнадцяти тисяч сімей. Сьогодні в суспільстві на розлучення реагують спокійно, а раніше засуджували.
– Тетяно, із чим ви можете пов’язати такі зміни в суспільстві?
– Раніше більше цінувалася сім’я і суспільство стримувало нас, тому люди жили переважно в шлюбах. Сьогодні змінилися цінності. Вам вже не зроблять догану на роботі за розлучення, не стане засуджувати близьке коло. Як психолог-практик у Черкасах я бачу в цьому певні переваги: ми стали більш щирими у стосунках, у нас з’явилася можливість робити вибір. Але при цьому достатньо і недоліків.
– Чому розпадаються ранні шлюби?
– Для дівчини мати партнера – престижно навіть зараз. В очах інших їй це додає соціальних балів. Але закоханість з часом слабшає, і почуття в шлюбі стають прохолоднішими. А у молоді досить часто не сформована цінність родини. Для них актуальне – визнання, спілкування, самоствердження, кар’єра. І якщо цінність сімейних стосунків не з’являється, то шлюб під загрозою. Бо не формується «ми».
– А що має переважати у шлюбі?
– Шлюб – це насамперед баланс «брати і давати». Коли ми тільки познайомилися, ми більше беремо, але в стосунках необхідно і вкладати. Будь-які стосунки існують доти, доки люди готові вкладати в них час, турботу, любов, вірність.
– За офіційною статистикою найбільше розлучень припадає на перші роки шлюбу. Чому, як ви думаєте?
– Ми зустрічаємося як дві різні культури, як два мікрокосмоси, щоб злитися в один. Перші п’ять років можна умовно назвати стадією «договору». Люди домовляються про побутові питання: хто куди біжить і хто за що відповідає; про психологічні питання: як дружина реагує на те, що чоловік пішов гуляти з друзями, або як він реагує, якщо вона запізнилась на зустріч; як пара поводиться, якщо хтось втратив роботу або в когось невдача. Зрозуміло, що на стадії «договору» найчастіше трапляються конфлікти та непорозуміння.
Як сімейний психолог, я вважаю, що сім’я, яка пережила складнощі, міцніша, ніж та сім’я, яка їх не пережила. Однозначно, поспішати з розлученням не варто. Необхідно спостерігати, читати літературу і змінюватись. Корисно в такі періоди звертатися до сімейного психолога.
Конфлікт – це природньо для сім’ї. Позитивний аспект конфлікту – додається щирості у стосунках, прояснюються потреби, руйнується все те, що неміцне. Висловлюються почуття і переживання, які раніше були заблоковані з різних причин.
– Тобто боротися за сім’ю треба?
– Пара має розуміти, що розлучення – це подія, яка є сильно стресовою. В будь-якому випадку ви переживаєте втрату.
Також, якщо є діти, які залишаються в неповних сім’ях, вони теж проживають втрату та мають певні психологічні ризики. Часто такі діти «зависають» психологічно в тому віці, коли сталося розлучення. І нерідко на консультаціях ми виходимо на цю травму. Допомога психолога потрібна як обом батькам, для створення нормальних стосунків після розлучення, так і дітям.
– Якщо говорити про допомогу батькам: часто буває, коли мати після розлучення намагається ізолювати батька від дитини. Що робити батькові в цій ситуації?
– Коли мати не допускає батька до виховання – це спосіб покарати, не допустити його до дитини через образу і гнів. Для батька важливо не включатися в цю «гру», домовлятися з колишньою дружиною. Жінка має розуміти, що для дитини такі ситуації дуже болючі і матимуть психологічні наслідки.
– В своїй роботі ви використовуєте метод — розстановки по Берту Хеллінгеру. Розкажіть про нього детальніше.
– Головна ідея розстановок в тому, що людина є частиною сімейною системи і система впливає – родичі аж до сьомого коліна.
Будь-яка українська сім’я переживала багато різних подій: Перша і Друга світові війна, Голодомор. І хоча ми можемо не знати і не пам’ятати про членів сім’ї, які загинули чи постраждали, на несвідомому рівні ми маємо почуття і концепції, які передаються нам з минулого.
Розстановки працюють із різними запитами: проблеми здоров’я, конфлікти в сім’ї, батьки і діти, психічні розлади. Є групові та індивідуальні розстановки. Щоб проводити розстановки треба мати спеціальну підготовку, недостатньо бути псхологом чи психотерапевтом. Коли людина заявляє проблему, розстановник робить роботу, в результаті якої з’являється рішення запиту клієнта.
– Чи вирішують розстановки такі ситуації, коли в кількох поколіннях є родичі із залежністю або часті розлучення?
– Те, що ви описали, називається сімейним сценарієм. Так, людина в змозі з нього вийти, якщо є бажання і сила волі. Розстановка – це не чарівна паличка. Багато що залежить від особистості і від того, чи піде вона тим шляхом, який було знайдено в розстановці. Якщо психіку порівняти із засніженим полем, то сценарій – це протоптана в полі стежка. А розстановка – це можливість протоптати нову дорогу і вийти в потрібний бік.
* Фото до статті з сайту pixabay.com
