Колись існувала традиція: при народженні дитини, сорочку, яку вона носила до трьох років, шили з речей батьків – дівчинці з материної, а хлопчикові з батькової сорочки. Така сорочка ставала оберегом для малюка. І тільки з трьох років йому шили одяг із нової тканини.
Мама й тато завжди виконують особливу роль у житті дитини, вони – її оберіг в усіх сенсах. Тому ніхто не має такого впливу на людину, як її батьки.
Дитина народжується тендітною як фізично, так і психологічно. Діти потребують захисту дорослих, особливо до 5 років. Це час формування, наївного і ризикованого дослідження світу, в якому приваблива невідомість. У цей період не треба багато настанов, але важливо оберігати дитину. До п’яти років потрібно захищати любов’ю. Тобто багато любити маленьку людину, реагувати на її вчинки спокійно: співати пісні, розмовляти, дарувати час у вигляді гри, читати казки, гуляти. Так ми захищаємо її від невпевненості в собі, від залежностей, від сорому, які за нестачі любові можуть проявитися в дорослому житті. Не варто карати й навчати, краще переключати й показувати, як потрібно робити. Адже в цьому віці діти чітко наслідують старших.
Коли дитина маленька, її необхідно захистити від:
- Підвищеної тривоги близьких. Вона зчитує емоції і потребує багато позитивних емоційних послань: все буде добре, світ безпечний.
- Високого темпу життя: галасливих компаній, частих переїздів, гучних звуків, будь-якої зайвої інформації.
- Фізичної небезпеки: будьте завжди поряд, малюки набагато спритніші, ніж ми думаємо.
З 5 до 14 років дитина стає учнем. І, неусвідомлено, у батьків змінюється ставлення. Вони стають більш вимогливими та жорсткими. На жаль, більшість травм виховання люди отримують у цьому віці. Саме тоді ми маємо захистити дітей такими батьківськими якостями як терпіння, надія, довіра. У віці 5-14 діти ще не з усім справляються, далекі від ідеалу. Уже роблять деякі успіхи, але багато чого не виходить: у когось бути акуратним, в іншого – чесним, у третього – пунктуальним. Ми, дорослі, нерідко порушуємо дитячі кордони, щоб домогтися свого.
Необхідно захищати дитину від своїх завищених очікувань. Дітям важливо почути від нас: «Все добре! Ти зростаєш, і в тебе все поступово вийде. Я вірю в тебе!».
У гуманній педагогіці є практика для батьків: уявіть собі позитивний образ вашої дитини, якщо якихось якостей немає – домалюйте. Ви побачите, що ставлення до неї зміниться після того, як ви зміните свій внутрішній образ. Відчувши нове ставлення, вона прагнутиме відповідати. Наприклад: якщо ваша дитина неакуратна, подумайте про неї як про старанну. Уявіть її кімнату в порядку. І почніть ставитися по-новому.
Батьки – це «психологічний щит», який потрібен кожній людині. І від ставлення батьків залежить, чи буде він у дитини в подальшому житті.
Захистіть дитину від тягаря дорослого життя і свого поганого настрою. Пам’ятайте, що їй важливо бути в безтурботному світі дитинства і насолодитися грою. Слідкуйте за співвідношенням похвали і повчань. Похвали має бути більше. І тоді вона виросте впевненою і сильною.
Не варто очікувати, що ваша дитина, яка дорослішає, буде гарною у всьому. Знаходьте її таланти, підкреслюйте досягнення. І ви зробите багато, якщо завдяки вам вона зрозуміє і прийме свої позитивні риси. Адже в кожного є таланти. Завдання батьків – повірити у свою дитину і зробити її здібною.
Невипадково так влаштоване життя, що приходимо ми у світ до мами й тата. Батьківство – це оберігати, зігрівати, підтримувати. І від батьківського тепла ми стаємо сміливими, рішучими, легко рухаємося в житті, здійснюємо свої подвиги.
Психотерапевт Тетяна Колосова у співавторстві з Оленою Терещенко
