В статті розгляну такі питання: чому депресію не можна подолати, але можна з неї вийти? До чого тут емоційний інтелект? Які навички та вміння треба розвинути, щоб не тільки вийти з депресії, але більше до неї не потрапляти.
Почнемо з розуміння природи депресії. Слово «депресія» походить від слова «пресинг», «спресованість» – тобто стискання. А чого насправді хоче спресованість? Вірно – вона хоче де-пресованості. Отже, депресія – це стан, коли подальше придушення своїх емоцій та відчуттів вже неможливе. Відповідно, ці емоції та відчуття прориваються, виходять на поверхню. І не дивно, що іноді людина починає плакати чи кричати буквально на рівному місці.
Депресія немов каже: «Ти – людина, і тобі властиво відчувати. Ти не можеш довічно тікати від своїх почуттів. Нарешті почни жити. Тут і зараз». Той, хто розуміє це послання, починає виходити на інший рівень усвідомлення свого стану.
Але якщо людина, стикнувшись з депресією, бажає нічого не відчувати, в неї залишається єдина можливість – махнути на все рукою. «Нехай відтепер буде, що буде». Це небезпечна ситуація. Бо те, що накопичувалося довгий час, в будь-якому випадку почне виходити назовні. Дія нашої психіки подібна до дії стиснутої пружини, яку різко вивільнили.
Зі стану депресії необхідно виходити м’яко, поступово, починаючи проживати почуття.
ПЕРШИЙ КРОК – УСВІДОМЛЕННЯ СВОГО СТАНУ
Перше, що варто зробити – усвідомити свій емоційний стан. Не занурюватись в нього, а навпаки – подивитись з дистанції. Наша мета – зрозуміти, чи здатні ми рухатися далі самостійно або потрібна допомога? Як в анекдоті: «Купив книгу по керуванню гнівом. Але все не можу почати читати. Бо муляє мені та ідіотська обкладинка, дратує дебільний шрифт, і прям вибішують ілюстрації – аж трусить!».
Якщо ми не можемо впоратись самі, то головне – зізнатися в цьому і діяти відповідно, наприклад, звернутись до психотерапевта. Адже, щоб рухатися далі, ми повинні мати на це ресурс. І коли цього ресурсу немає, то спочатку варто його відновити. Пам’ятайте, що в цьому також ваша сила – визнавати свої обмеження та просити допомоги.
ДРУГИЙ КРОК – ЗРОЗУМІТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ
На шляху до виходу з депресії важливе розуміння своїх почуттів. Зазначу, що в світі переживань не працює право сильного: почуття та емоції неможливо подолати чи прибрати. Вони завжди просто є, присутні як прояви життя.
Тому основне наше завдання не щоб здолати небажані або втримати бажані емоції. Завдання в тому, щоб збагнути, що у нас достатньо сили зустріти будь-яке наше почуття, будь-який внутрішній стан.
Наш внутрішній стан ніколи не може бути більшим за нас. Він не може перевершити того, хто його зустрів. Він слабший за того, хто його зараз проживає.
В кожній людині завжди в наявності всі емоції разом, без винятку. Здатність зустрічати і впізнавати будь-яку емоцію – це і є емоційний інтелект.
ТРЕТІЙ КРОК – РОЗУМІННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАРОДЖЕННЯ ДЕПРЕСІЇ
Ми всі маємо певні потреби. Наприклад, базову потребу в тому, щоб нас приймали. І коли ці потреби не задовольняються певний час, то ми стикаємося з емоцією відчаю. Тривалий відчай – це і є депресія.
Наші поточні потреби і наявні конфлікти треба своєчасно задовольняти та вирішувати, щоб не доводити себе до стану відчаю. Коли ви зрозумієте це, то буде відслідковувати свій стан і зможете не потрапити в депресію.
Якщо це в якийсь момент не вдається зробити самостійно, то необхідно звернутися за психологічною підтримкою. Будь-яку проблему краще попередити, ніж потім із більшими зусиллями ліквідувати наслідки.
Наведу ознаки, за якими можна впізнати відчай. Найбільш характерні з них:
- апатичність, виснаженість, відчуття втоми «від такого життя»
- відстороненість від взаємодії з оточуючими людьми, бездіяльність, замкненість
- постійні розчарування, безпорадність, безсилля перед обставинами
- безсоння та втрата апетиту
- позиціонування себе по життю, як бідного – енергетично та матеріально
- небажання брати на себе відповідальність
- сповільненість в рухах, розконцентрація.
Проте не сприймайте відчай винятково у негативному ключі. Ця емоція має своє належне місце і свою важливу функцію. Відчай розвертає нас від потреб інших до наших власних потреб. І ми починаємо шукати шлях, щоб це змінити на краще.
Випадок на психотерапевтичній консультації:
До мене звернувся чоловік у досить виснаженому стані, у нього буквально все валилося з рук. Відчувалося, що він потребує сфокусованої допомоги, бо психічних сил для роботи у нього було небагато. Відповідно до наявної ситуацій ми вирішили використати метод системних розстановок.
Індивідуальна розстановка показала, що чоловік всіма силами сторониться свого батька. Навіть дивитися в його бік клієнту було важко. Тоді ми додали до розстановки фігуру Відчаю. Поведінка цієї фігури виявилася красномовною. Спочатку Відчай, підіймаючи руки вгору, показував дитячу потребу мати поряд велику та підтримуючу фігуру – тобто батька. Клієнт погодився, що певний час намагався задовольнити цю потребу за рахунок духовних практик. А потім Відчай, безсильно тягнучи руки до оточуючих та до терапевта, знов показав потребу у великій приймаючій фігурі. З розстановки стало зрозуміло, що мова йде про батька. Коли чоловік побачив це та впізнав свою поведінку в навколишньому світі, а також коли усвідомив, що ним рухало насправді, то одразу відчув значне полегшення. Після цього він зміг привітно подивитися на фігуру свого батька.
Розуміння відчаю є вкрай важливим. Ми остаточно виходимо з депресії, коли усвідомлюємо, що приречені на фіаско в будь-якому зовнішньому конфлікті, породженому відчаєм. Чому? Бо неможливо у зовнішньому вирішити та врегулювати те, що є суто внутрішнім.
В статті я показала етапи виходу з депресії в зворотному порядку відносно її виникнення. Саме в такому порядку і необхідно виходити з депресії.
Наостанок поділюсь практикою впізнання емоцій, яку можна використовувати самостійно:
Коли протягом дня ви усвідомлюєте будь-яку з сильних емоцій, то треба відшукати цю емоцію в своєму тілі. Це буде та ділянка, яка особливо виділяється за відчуттями. Тоді можна покласти руку на неї, або не робити так. Важливо промовити: «Це емоція (називаєте її), яку я впізнаю́». Далі продовжуйте спостерігати за відчуттями в цій ділянці. Можна повторювати фразу: «Це емоція (її назва), яку я впізнаю́». Зазвичай достатньо 20-40 секунд, щоб тілесні відчуття почали зникати, або кудись зміщуватися і вже там зникати.
Протягом місяця кожного разу перед сном 20 разів повторюйте наступну фразу-налаштування: «Я дійсно хочу навчитися впізнавати в своєму житті несвідому емоцію (її назва) віднині й назавжди».
Повірте: з часом кількість впізнавань емоції переходить в якість, бо в якийсь момент підсвідомість бере цю функцію на себе.
Депресія такий непростий стан, та у нас є всі інструменти, щоб прожити його з гідністю, взяти свої уроки та покращити самопочуття тут і зрозуміти, як триматися далі.
Психотерапевт Тетяна Колосова
* Фото до статті – з сайту pixabay.com.
