Ми можемо вважати себе гідною та розумною людиною і поважати свої вчинки. І навпаки – погано ставитися до себе, що призводить до відсутності самоцінності. Самоцінність пов’язана з переконаннями та рішеннями про себе.
Негативні переконання часто родом із дитинства, коли ми залежали від думки важливих людей. Ми сприймали себе через реакції близьких – батьків, друзів, вчителів. Коли мама була незадоволена, ми не відчували себе хорошими. Коли з нами не дружили однокласники – вирішували, що ми нецікаві.
До двадцяти років людина вже має стійкі уявлення про себе. І якщо ви не відчуваєте впевненості та спокою, якщо вам не притаманне почуття самоповаги, то варто повернутися до своїх переконань про себе та пройти терапію дитячого досвіду.
В актуальному житті необхідно попрацювати з психологічними кордонами:
- Дозвольте собі розчаровувати інших. Нехай ті, хто вами незадоволений, залишаться при своїй думці. Вам не обов’язково подобатися всім. Це нормальна ситуація, коли частина чужих очікувань не виправдовується. Завдяки цьому ви йдете своїм шляхом.
- Дозвольте краще ставитись до себе. Навіть якщо ви не ставилися до себе добре, не пізно це змінити. Ви можете давати внутрішні дозвіли: «Я приймаю себе», «Я ціную і поважаю себе», «Я радію своїм успіхам», «Я маю свої потреби і дбаю про них вчасно».
- Дозвольте собі бути незручним. У психотерапії є «Права особистості». Як сімейний психолог, я даю їх клієнтам, щоб ті згадали права, які ще не використовують у житті. Зараз ви можете зробити те саме.
Ви маєте право:
- іноді ставити себе на перше місце
- просити про допомогу та емоційну підтримку
- протестувати проти несправедливого поводження або критики
- мати свою думку або переконання
- робити помилки, поки ви не знайдете правильний шлях
- казати «спасибі, ні» чи «вибачте, ні»
- побути на самоті, навіть якщо іншим хочеться вашого товариства
- мати свої власні почуття, незалежно від оточуючих
- змінювати своє рішення і змінювати домовленість, яка вас не влаштовує.
Ви не зобов’язані:
- бути бездоганним на 100%
- слідувати за всіма
- робити приємне неприємним вам людям
- почуватися винним за свої бажання
- миритися з неприємною для вас ситуацією
- зберігати стосунки, що стали образливими
- нести відповідальність за чиюсь поведінку.
При цьому пам’ятайте, що ці права не звільняють від відповідальності за ваші вчинки та за зобов’язання, які ви взяли на себе добровільно. І ще – інші люди мають ті самі права, що й ви.
Цінувати себе – це бачити в собі те найкраще, що подаровано вам життям, і радіти своїй унікальності.
Психотерапевт Тетяна Колосова
* Фотографія до статті – з особистого архіву.
