Хто на десятиріччя – саджає дерева.
А хто на віки – вчить дітей.
Н. Пезешкіан
Завжди був, є і буде існувати конфлікт «батьки і діти», оскільки відбувається зіткнення різних світоглядних систем. Стикаються не просто конкретні люди, а насамперед епохи і традиції, підходи до життя. У батьків та дітей різні погляди на сексуальність, відповідальність, обов’язки, слухняність. І це нормально, оскільки завдяки такому конфлікту відбувається розвиток сім’ї.
Що ж робити, щоб розвиток не завдавав болю і розчарування обом поколінням – і батькам, і дітям? Як пережити період дорослішання дітей із найменшими втратами?
На мій погляд, більша відповідальність тут лежить на батьках, оскільки вони мають досвід і владу. Хоча дещо можуть зробити і діти. Колись я почула поняття «Мудрі батьки» та «Розумні батьки». Хочу поділитися з вами своїми роздумами, в чому різниця.
«Розумні батьки», знаючи, що вони праві, а дитина – ні: намагаються будь-яким шляхом наполягти на своїй позиції. «Розумні батьки» авторитарні та нав’язують власні рішення дитині. «Мудрі батьки» розуміють, що дитина має для становлення отримати свій особистий досвід, навіть якщо припуститься помилки. Вони намагаються підтримувати дитину у її рішеннях. «Мудрі батьки» стають лідером для дитини в різних сферах життя: тіло, стосунки, гроші, друзі.
«Розумні батьки» не проводять вільний час зі своєю дитиною, оскільки вважають, що у них різні теми і погляди на життя. «Мудрі батьки» знаходять час для спільних занять у будь-якому віці.
«Розумні батьки» у спілкуванні використовують директиви та маніпуляції. «Мудрі батьки» з раннього дитинства намагаються домовлятися і поважати кордони своєї дитини, бачать у ній особистість. Вони довіряють дитині та розвивають у неї етику та цінності, навички самоорганізації та самозахисту.
«Розумні батьки» змушують дитину вчитися. «Мудрі батьки» надихають дитину на навчання своїм прикладом, оскільки самі постійно навчаються і розвиваються.
«Розумні батьки» дивляться на те, що у них різного з дітьми, чим вони відрізняються. «Мудрі батьки» шукають, що у них спільного, чим схожі, що об’єднує.
Ми, дорослі, маємо визнати факт, що не можемо спрогнозувати майбутнє навіть на десять років уперед. Це означає, що ми не можемо на 100% підготувати до нього своїх дітей, оскільки не розуміємо – до чого готувати. Що справді буде корисним для дитини і не підвладне часу та змінам – це самоцінність Особистості.
Щоб зрозуміти – що таке самоцінність, пропоную прочитати лист однієї мами до своєї дитини. Лист був написаний на моєму тренінгу «Самоцінність»:
«Сину, Самоцінність – це здатність. Така сама, як стрибати чи дружити. Якщо ти навчився цінувати себе – це назавжди. Самоцінність допоможе тобі впоратися в житті з будь-чим, коли поруч не буде мами чи тата.
Не залишай її, навіть якщо думатимеш, що вона тобі вже не потрібна. Ніколи не міняй її, навіть якщо тобі будуть пропонувати те, що ти сильно хочеш. Охороняй її, не дозволяй іншим завдавати їй шкоди, бо їй легко нашкодити.
Щоб вона в тебе з’явилася, мама і тато багато для цього зробили. Ми будемо за нею доглядати, поки ти ростеш. Але коли ти виростеш, тобі доведеться робити це самому. Оскільки тільки в тебе буде влада її посилити або послабити.
Самоцінність неможливо втратити, тому що вона подарована тобі Богом при народженні, про неї можна тільки забути. І тобі достатньо згадати, що вона в тебе є. Самоцінність – це віра у свою унікальну природу та корисність для Існування. І коли ти будеш вірити, а не сумніватися в цьому, в тебе з’явиться впевненість у власних силах, мотивація до дії, любов до себе і до інших людей».
На підтвердження хочу розповісти притчу:
Якось король прийшов у свій сад і виявив, що в саду в’януть дерева, чагарники і квіти.
Дуб сказав, що він в’яне тому, що не такий високий як сосна. Обернувшись до сосни, король виявив, що вона гине від того, що не може давати виноград. А виноградник в’яне тому, що не може цвісти так само чудово, як троянда.
І король знайшов лише одну квітку – фіалку – квітучу і свіжу як завжди. Йому було цікаво дізнатися, чому так відбувається.
Квітка відповіла: «Я прийняла, що коли ти посадив мене, то хотів саме мене. Якби ти захотів бачити в саду дуб, виноградник або троянду, ти б посадив їх. І якщо я не можу бути нічим іншим, окрім того, чим є, то намагатимуся бути фіалкою якомога краще. Я тут тому, що ти потребуєш мене саме такою. Інакше тут був би хтось інший».
Коли ми діємо більше з позиції «Мудрих», аніж «Розумних батьків», ми даємо достатньо підтримки дітям. Така підтримка створює між нами та нашими дітьми стосунки довіри та взаємної поваги. Дозволяє пережити процес зростання і відділення наших дітей більш спокійно та гармонійно, як для нас, так і для них.
Психотерапевт Тетяна Колосова
* Фото до статті з особистого архіву.
