Стосунки в парі існують на взаємодії «давати – брати». Один дає – інший бере з любов’ю. Після того як отримав – повертає трохи більше. Саме завдяки такому обміну і постійній компенсації з «приростом», взаємини складаються вдало.
Віддаючи і просячи у свого партнера, ми примножуємо любов. А якщо один у парі дає, а інший – тільки бере і вимагає, то стосунки опиняються під загрозою.
Якщо ви відчуваєте, що з цієї причини ваші стосунки «хитаються», то перше, з чим варто погодитися, що ви теж є автором цієї ситуації. Таке розуміння дає можливість перейти від позиції «обвинувача» або «жертви» до позиції «дорослого».
Слід почати з аналізу, що ж у ваших діях призвело до порушення рівноваги. Пропишіть конкретно, що ви даєте у стосунках і що берете. Ви можете побачити, що даєте набагато більше, ніж партнер, або набагато менше. Або зрозумієте, що насправді все не так погано, і ви вдвох досить гармонійна пара.
Якщо баланс порушено, то його необхідно вирівняти, зробивши наступні дії:
- Просіть, а не вимагайте:
Попросіть партнера про те, що для вас важливо. Для людей властиво забувати про інших та пам’ятати насамперед про свої потреби. Також у всіх різні сімейні традиції. Наприклад, в одній родині заведено дарувати подарунки, а в іншій – ні. Людина, яка не отримувала у своєму житті подарунків, як правило, менше дарує їх іншим. Але коли ви любите і знаєте, що для іншого це важливо, намагайтеся навчитися проявляти свої почуття, зокрема – через подарунок.
Хочу звернути увагу, що існує велика прірва між вимогою і проханням. Прохання йде від серця того, хто просить, вимовляється спокійним і ніжним голосом, і висловлюється без тиску й очікування, що інший стане виконувати ваше бажання миттєво.
- Обговорюйте і домовляйтеся:
Обговоріть конкретно, які функції та обов’язки є у вашому партнерстві і хто за що відповідатиме. Ми часто за звичкою беремо на себе обов’язки, виходячи зі свого минулого досвіду, минулих стосунків або за традицією батьківської сім’ї. Можна діяти по-іншому і домовитися, щоб все було розподілено рівномірно і виконувалося обома.
- Не переборщуйте з любов’ю:
Розповім вам притчу:
Вітер зустрів прекрасну Квітку і закохався в неї. Поки він ніжно пестив Квітку, та відповідала йому ще більшою любов’ю, вираженою в кольорі й ароматі.
Але Вітру здалося мало цього, і він вирішив: «Якщо я дам Квітці всю свою міць і силу, то вона обдарує мене чимось ще більшим». І він дохнув на Квітку потужним подихом своєї любові.Але Квітка не витримала бурхливого пориву і зламалася. Вітер спробував підняти й оживити її, але не зміг. Тоді він затих і задихав на квітку ніжним подихом любові, але та в’янула на очах.
Закричав тоді Вітер: «Я віддав тобі всю міць своєї любові, а ти зламалася! Видно, не було в тобі любові до мене, а значить, ти не любила!». Але Квітка нічого не відповіла. Вона померла.
Іноді нашої любові забагато, як не дивно це звучить. І коли ми даємо занадто багато, партнер не здатний віддати тією ж мірою, компенсувати наш внесок. Баланс порушується і єдине, що залишається коханому – це робити щось, щоб наша любов зменшилася до нього або тікати від дискомфорту.
З мого досвіду психолога в Черкасах: ідеальним дружинам і дівчатам, тобто таким, що терплячі, пунктуальні, обов’язкові, все приймають – трапляються чоловіки «міцні горішки». І щойно жінка розуміє свою позицію і перестає надто любити й опікуватися коханим, стосунки покращуються. Бо жінка переносить частину любові з партнера на себе.
- Вчіться кохати:
Вміти любити – це означає приймати свого партнера саме таким, яким він є. Якщо ця людина з’явилася у вашому житті, то, найімовірніше, в ній такий і був сенс. Прийняття партнера – це прояв любові до нього. Прийняття веде нас до гармонійного та щасливого життя з обраною людиною.
Психотерапевт Тетяна Колосова
* Фото до статті з сайту pixabay.com
