На консультаціях часто доводиться чути твердження: «У мене немає батька!». Чи буває так, що в дитини немає батька? Ні, не буває. Батько є, навіть якщо він ніколи не був поруч. За будь-яких обставин у дитини є двоє батьків. І в емоційній пам’яті завжди зберігається інформація про них. Інше питання, що дитина може не відчувати свідомих почуттів до батька. Але почуття все одно присутні, вони просто перебувають під психологічним захистом або в полоні уявлень.
Психотерапевтична консультація: на прийомі жінка, батьки якої розлучилися, коли вона була маленькою. Батька не пам’ятає, він не займався її вихованням. Ми працювали у методі розстановок. Клієнтка побудувала батьківську сім’ю за допомогою спеціальних фігурок: поставила три фігурки – себе і ще дві. На питання психотерапевта «хто це?» відповіла: «оце я, а оце – мої дві «мами», вони про мене піклуються». Хоч одна з фігурок була чоловіча. Друга «мама», як потім з’ясувалось в процесі психотерапії – це батько, з яким її розлучили в два роки. Проте батьківська фігура залишалась в підсвідомому, хоча виховувала її тільки мама.
Так буває: стосунків із батьком немає, але оскільки він важливий, то хтось займає його місце.
ЯКЕ ЗНАЧЕННЯ МАЄ БАТЬКО ДЛЯ ДИТИНИ
Зв’язок із батьком дає відчуття захищеності, безпеки та опори. Ці почуття допомагають людині прийти до успіху, до стосунків, у яких її поважають. Тато здатний навчити тримати кордони по-справжньому, дати розуміння того, що таке порядок та авторитет. Це важливий психологічний ресурс для дорослого життя, особливо якщо говорити про грамотне керівництво.
Серед іншого зв’язок з батьком: дарує нам впевненість, дає змогу тримати позицію в складних ситуаціях, брати відповідальність, бути цілеспрямованими та стійкими.
Чоловічі установки відрізняються від жіночих. Наприклад, мій дідусь транслював таке послання: «Синку, цілуй руку тільки тоді, якщо не можеш її відірвати». Це говорилося в контексті: «будь наполегливим та не йди на поступки там, де не треба».
Татусі – це структура та воля. Вони рідко займаються гіперопікою. Вони легше передають відповідальність дітям. Вони менш тривожні та дають свободу і простір для розвитку.
ЯК ЗРОЗУМІТИ БАТЬКА
Важливо навчитися дивитися на свого тата очима дорослого, а не через призму дитячих образ і почуттів. Часто ми дивимося саме так.
Подивіться на умови та життєві ситуації, в яких жив ваш тато. Точно щось бракувало йому самому. Зрозумівши контекст його життя, ми починаємо розуміти, чому він так діяв. І тоді ми здатні погодитися з тим, що було між нами. З речами, які відвернули нас від батька.
Батько привів нас у це життя. Добре, коли був поряд до зрілого віку. Але не завжди так буває. І батьківська присутність може бути не такою, як мамина. Проте вона так само потрібна. Це те, що робить нас сильними.
Важливо сказати всередині себе татові: «Спасибі за все, що ти дав – мені достатньо. Я тримаю це міцно, та зроблю з цього щось добре у своєму житті». Така фраза звільняє від очікувань та веде нас на дорослий рівень взаємин, та сприяє успіху в різних сферах.
Наша задача – не прийти до повної згоди зі своїм татом, а розвернутися лише до того, що він дав. Іноді це тільки життя. Але це дуже багато.
Для відновлення зв’язку з батьками ви можете звернутися на консультацію до психотерапевта і попрацювати з цією темою.
Психотерапевт Тетяна Колосова
P.S. Тато, спасибі!
Розстановки в Черкасах
* Фотографії зроблені в сімейному таборі «Канікули Душі».
