У житті ми часто зустрічаємося зі стресом. Але якщо задуматися, у стресовому стані є дві сторони: руйнівна та ресурсна. Що є ресурсом? Напруга, яка виникає – це енергія, яка у короткій термін підіймає нас, аби ми зробили потрібний ривок.
Цей ресурс допомагає зробити те, на що раніше не вистачало енергії. Наприклад: мій клієнт два роки проводив реструктуризацію організації. Не міг вирішити зі співробітниками питання бюджету. Але коли в 2008 році у країні настала валютна криза – сформував бюджет за тиждень.
Стреси бувають різні: мікростреси та макростреси. Є дослідження, що причиною звільнення з роботи частіше стають не макростреси, а накопичені маленькі негативні події. Люди згадують такі причини: непрацюючий ліфт в офісі, відсутність вікон у будівлі, постійний гамір на роботі, неможливість ухвалювати рішення вчасно. Мікростреси небезпечні тим, що на них часто не звертають увагу. А вони виснажують нас, впливають на здоров’я та працездатність.
Потрібно знаходити час, щоб аналізувати своє життя на предмет мікростресів, і впізнавати їх. Це необхідно для того, щоб зменшити їх.
Пропоную вам схему для спостереження за собою:
Таблиця «Спостереження за собою». Цю таблицю заповнюйте щотижня.
| Які ситуації впливають на моє життя? | у позитивному ключі | у негативному ключі |
Важливо зазначити, що поняття «стрес» більше властиве західному світу. Люди в багатьох східних країнах, наприклад у Непалі, не відчувають таку проблему. Це говорить про те, що західне суспільство більш схильне до стресових ситуацій та реакцій, і це пов’язано з життєвою філософією. До життя на Сході ставляться як до досвіду душі, і не надають такого великого значення матеріальним цінностям і досягненням. Багато життєвих явищ сприймаються як данність. Філософія прийняття та перебування «тут і зараз» і є захистом від стресу.
Мій знайомий колись довго подорожував Непалом. Він розповідав, що там багато доброзичливості та відкритості. Не дивлячись на скромний рівень життя, навіть порівняно з Україною, жителі спокійні й радісні.
Що більше суспільство націлене тільки на досягнення, то більше воно схильне до стресів.
Корисна для самодопомоги в стресі модель балансу відомого німецького психотерапевта Носсрата Пезешкіана. Саме її я часто використовую в психотерапевтичній практиці для допомоги при стресі та емоційному вигоранні.
За цією моделлю в нас є чотири ресурси для емоційного здоров’я та адаптації. І це працює – де б ми не жили, на сході чи на заході.
Перший ресурс – це наша життєва філософія. Наскільки в ній є оптимізм, прийняття, довіра собі, людям та світу. Ключові питання тут: що таке для вас життя; у чому його цінність і сенс; що є опорою для успішного життя.
Другий ресурс – це близькі стосунки. Важливо, щоб у вашому близькому оточенні були люди, яким ви повністю довіряєте. З ними ви можете бути відкритими і справжніми. Ключові запитання тут: хто мої близькі люди; наскільки я щирий з ними; чи довіряю я їм.
Третій ресурс – тілесний: здоров’я, життєва енергія. Усі ми розуміємо: щоб витримувати емоційні навантаження, тіло має бути фізично готове до них. Пасивність утворює застій енергії в тілі, а без руху страждає й нервова система. Дайте чесну відповідь: а як почувається ваше тіло; чи достатньо йому руху; наскільки глибоким і спокійним є ваше дихання; чи якісно ви спите.
Четвертий ресурс – можливість діяти. Якщо ви вмієте планувати та здійснювати дії в ситуації – це зменшує стрес-фактори. Той не страждає від стресу, хто вміє обійти його стороною. Припустімо, ви спланували робоче навантаження, в якому буде розумна зміна діяльності та перерв на відпочинок. Класична схема: 50 хвилин роботи мозку потребує 10 хвилин відпочинку. Так ми рідше потрапляємо в стрес і повноцінно відновлюємося.
Якщо ви потрапили в стрес, зробіть чотири важливі дії на шляху виходу з нього:
- поговоріть про це з близькою людиною
- дайте своєму тілу як відпочинок, так і необхідне навантаження
- зробіть усе можливе, щоб припинити дію стресора
- знайдіть підтримуюче переконання, яке збільшить надію і стане опорою.
Приклад підтримуючого переконання з фільму «Хранитель часу»: «Машини ніколи не постачають разом із запчастинами. І я подумала, що якщо світ – це велика машина… я не можу бути зайвою в ньому. Я живу в цьому світі для чогось».
Психотерапевт Тетяна Колосова
* Фото до статті з особистого архіву автора та з сайту pixabay.com
