Категорія: Самоцінність

Серед клієнтів є ті, хто довго шукав причину свого хворобливого стану. Пройшли медустанови, зробили знімки, аналізи, побували у різних фахівців та встигли випити гору пігулок. Проте так і не отримали бажаного результату. Це тому, що причини хвороби не пов’язані з тілом. У статті розповім, як психотерапія може допомогти в лікуванні різних симптомів. І наведу перелік випадків, при яких допоможе консультація психотерапевта.

На одній зустрічі зі студентами-психологами ми занурились у тему: «Хто ходить на психотерапію?». Прийшла ідея об’єднати клієнтські запити: перелік історій, з якими звертаються люди до психолога, та перелік рішень, які можна знайти та реалізувати. Про це в статті.

Ми хочемо бути почутими і щоб поруч була людина і виник простір, у якому можна повністю розслабитися і відчути себе в безпеці. Мій досвід показує, що суть роботи психотерапевта не в корисних порадах. Суть психотерапії – це стосунки, які зцілюють і відкривають потенціал.

На консультаціях часто доводиться чути твердження: «У мене немає батька!». Проте батько є, навіть якщо він ніколи не був поруч. За будь-яких обставин у дитини є двоє батьків. І в емоційній пам’яті завжди зберігається інформація про них.

Існує «синдром емігранта» – людина, що переїхала в іншу країну, починає відчувати самотність та почуття безперспективності. Зовнішні умови життя можуть бути нормальними, а всередині – тривога. Щоб розібратися в почуттях тривоги, ізоляції, самотності, допоможе робота з психологом.

Про яку силу йдеться? Та про що завгодно: більше заробляти, створити сім’ю, вивести проєкт на новий рівень, підтягнути дитину з англійської, зробити ремонт, поїхати в цікаву подорож. Щоб охопити більше, необхідно більше витратити ресурсів. А вам є що витрачати?

Важливо захищати й оберігати дитину, яка прийшла в світ через нас. Але часом дорослі настільки губляться в цьому питанні, що їхня турбота перетворюється на щось інше.

Мама й тато завжди виконують особливу роль у житті дитини, вони – її оберіг в усіх сенсах. Тому ніхто не має такого впливу на людину, як її батьки.

Завдяки професії психотерапевта знайома з сотнями життєвих історій, де в кожній своя система стосунків дитини з батьками. У клієнтських історіях я побачила деякі закономірності, якими і поділюся в статті.

Усі ми глибоко ображалися хоч кілька разів у житті. І кожен знає, наскільки це важко. Не дарма психологи відносять затяжну образу до складних емоцій, оскільки вона справді може спричинити фізичне захворювання, психічний розлад, зруйнувати найміцніші стосунки.